Перемовини в стилі Дональда

Створюючи цей блог я чітко визначив для себе, про що тут йтиметься. Власне, я про це відкрито заявив на усіх його сторінках: роздуми про бізнес, навчання та захоплення. Тобто, тут Ви не маєте зустріти аналітичні дописи, що повʼязані з політикою чи війною. Не тому що ці теми мені не цікаві чи тим більше - не важливі. Навпаки, тому що вважаю, що з цих тем уваги заслуговують роздуми тих людей, хто має відповідний фах чи був свідком тих чи інших подій.

Але що робити, коли ключовою політичною темою останніх декількох тижнів стають...перемовини. Тема, яка тобі найбільш цікава, яку ти досліджуєш, по якій пишеш різні навчальні програми врешті решт. Я не довго думав, що відповісти на це питання - вирішив зробити допис. І тепер це вже Ваше право - читати його чи ні. Якось так.

На сьогодні ми бачимо дуже активний перемовний рух, в якому можна загубитись навіть з навігатором. Відбувається реактивне перевзування, країни змінюють позиції, в Раді Безпеки ООН такі країни як США та росія голосують однаково, підтримуючи одна одну... коротше, голова обертом. Ба більше, звинувачуючи Україну, що вона стане "сировинним придатком США", росія каже "ні, це ми будем сировинним придатком США, у нас тут теж є рідкоземельні метали"... Якийсь абсурд. Навіть мій батько, людина, яка багато часу проводить за переглядом новин, скоротив цей час через перетворення інформаційного потоку в густий інформаційний туман. Тому, щоб було зручніше, я розбив свої думки на декілька ключових для мене підтем.

Чому США почали активно загравати з росією?

З цього питання не висловився тільки лінивий, тому не буду повторювати одній й ті самі тези про відірвати від Китаю, поштрикати Глобальний Південь та БРІКС, бажання пограти в реальну політику та передбачуваний ізоляціонізм пана Трампа. Це все важливо, але, на мою думку не це ключове.

В питанні російсько-української війни поточна адміністрація має справу з максимально зацементованою ситуацією (з непоганою кількістю арматури всередині). Одна недокраїна внесла регіони, що не контролює в конституцію, наша країна має декрет на ведення перемовин, а комунікаційники обох сторін формують громадську думку таким чином, що не те що немає zopa (zone of possible agreement), а її поява на горизонті не проглядається. Не розбиратимем, чому так вийшло (привіт попередній адміністрації за "рішучість та лідерство"), але прості методи поговорити-та-домовитись тут не спрацюють. Треба розхитати ситуацію. Власне цим Трамп і займається. Саме тому ми не бачимо прийнятих рішень, але бачимо багато шуму. Це розгойдування, а різні коментарі від одної людини з різницею в один день - це не дурість, друзі. Це один з елементів розворушити цей зацементований блок. Якої мети досягає цим Трамп:

• провокація. починається рух на всіх континентах. Європа щось починає збиратись, Сі телефонує путіну, всі щось коментують. Для застійної ситуації це добре. Чому? Бо в такій менушні хтось точно наробить дурниць, а Трамп цим зможе скористатись.

• покажи, що в тебе є. Трамп дізнається, на що готові піти сторони заради компромісу. Таким чином можна дізнатись хто ДІЙСНО в сраці (перепрошую), а хто ще може триматись. Наголошую, що росія на радощах уже вся віддалась США... наші переговірники, як би ми до них не ставились, на мою думку ведуть себе більш гідно.

• пробудження третіх сил. Ну власне, це відродження Європи. Здавалося б, Трампу все одно якою там буде інший континент, але не думаю що це так. Просто тривалий час Європа не виявляла ознак незалежності у зовнішній політиці (а у військовому плані тим більше), а це зменшує можливості партнерства з нею заради великих протистоянь. Це як ніби Ви привели в компанію сина, призначили його на високу посаду. Ситуація виглядає непогано, адже син дуже залежить від Вас, тобто робитиме все, що Ви скажете (ну або буде, принаймні, уважно дослухатись). Проте це будуть всі в компанії розуміти, а отже спиратись на нього в суперечках, як на особистість з власною думкою Вам буде важко.

• ну і звісно, покачати Китай. Тут без коментарів. Трамп просто показує, наскільки швидко росія зриває стопкран і мчить в іншу сторону до барбекю на задньому дворі ранчо.

Висновок: дії Трампа, на мою думку, оскільки я теж переживав ті самі емоційні гойдалки, - цілком логічні. Не тому що він людина, що зʼїхала з глузду, а тому що ситуація спонукає до нестандартних кроків. Що потрібно нам і нашим переговорникам? Зберігати спокій, триматись гідно, витримувати за можливості паузи та дотримуватись нашої хоч і скоригованої, проте позиції. Та...працювати над BATNA (best alternative to negotiated agreement).

Перемовини про Україну без України

Якщо чесно, мені не до кінця зрозуміло, чому наш Президент продовжує використовувати цей меседж. Ні, в меседжі все вірно, тобто в ідеї все вірно. А от формулювання кульгає.

Всі країни обговорюють всі країни без участі всіх країн. Це нормально.

Тобто даючи меседж "про Україну без України не можна" ми заводимо себе в кут, в якому нам ставлять питання "а то що? Що нам буде, якщо ми, Австрія та Канада будемо обговорювати Україну?" А нічого, друзі. Тому що всі країни спілкуються про Китай, про Ізраїль, про США... про щось домовляються. Інше питання, що в цей момент Китаю, Ізраїлю та США на ці обговорення плювати. Вони їх не будуть виконувати, може навіть не звертатимуть на ці дрібниці увагу.

Те, що США поїхали розмовляти з племенами що осіли на захід від уральських гір ні про що не говорить. Саме тому, дивно виглядають "образи" про незапрошення до перемовин чи неузгодження їх проведення.

Політична (не кризова, тут все добре) комунікація була і залишається не надто сильною стороною міжнародної політики нашої держави. Ми ображаємось, що нас не покликали на зустріч з невихованими створіннями, хоча самі від неї відмовлялись; сто разів повторюємо про перемовини про Україну без України, хоча всі порушують цей принцип; разом з тим - абсолютно не коментуємо дійсно серйозні випади в сторону легітимності ключових управлінців держави та її ролі у війні. Є принаймні три варіанта реакції на зустріч США та росії, які надавали б нашій країні дуже сильну позицію, не ображаючи союзників:

• США діють як лідер світу, що зголосився особисто вгамувати агресора. Ми впевнені, що коли він буде перебувати в нашийнику буде простіше вибудувати взаємодію. Ми вдячні США за це.

• наші союзники мають право зустрічатись та спілкуватись з ким вони вважають за потрібне. Враховуючи, скільки росія про це благала, пан Трамп не міг не проявити милосердя.

• ні, ми і не планували брати участь у цій зустрічі. Вона носить скоріше виховний характер, а тому коректно її проводити наодинці. Це, принаймні, благородно зі сторони США.

І такі відповіді є на всі ситуації. Дуже дивно, що їх не пропрацьовують відповідні радники для наших дипломатів та Президента.

Рідкоземельні метали (РЗМ) та BATNA

Ну і наостанок важлива тема, що викликає жваві дискусії в суспільстві: чи віддавати чи не віддавати копалини? За скільки віддавати? Коли? На яких територіях? Щоб було простіше відповідати на це питання потрібно запитати себе: чи будемо ми як держава чи український бізнес спроможними самостійно розвивати даний напрямок промисловості? Зараз читаю "Чипова війна" Кріса Міллера, так от, друзі, ми трішки запізнились у запуску індустрії видобутку/переробки/виготовлення високотехнологічних рішень. Років на 40. Там ще путін теж оголосив про запуск програми розвитку щодо РЗМ (успіхів, авжеж). Вибачте, трішки відволікся, - ні, ми не матимем змоги присвятити достатньо часу/ресурсів/уваги цьому напрямку, а ключові гравці на ринку не дуже будуть раді нам і створюватимуть додатковий значний спротив. Тому питання колаборації очевидне і тут нема чого думати.

На цьому місці починається найцікавіше. Ключовими гравцями-регіонами/країнами у індустрії є США, Китай, Малайзія, Японія, Австралія, Європа та Південна Корея. Китай, до слова, контролює близько 90% переробки РЗМ, саме тому США хочуть мати своє джерело копалин. Виникає логічне питання: а ми з кимось крім США обговорювали питання інвестицій та/чи спільного видобутку РЗМ? Пишу цей текст і бачу новину, що Європа теж пропонує Україні угоду по даному напрямку :) Це вже добре. Ви скажете, що нам США будуть давати гарантії безпеки, тому варто це обговорювати тільки з ними. Проте, відповідно до останніх заяв, наші партнери уникають питання гарантій безпеки... Тобто підписання такої угоди з Японією за три танка буде вже вигідніше ніж на сьогодні з США. Звісно, я жартую, але загально все виглядає саме так.

Нам потрібно комунікувати з усіма гравцями щодо двох питань: безпеки/війни та РЗМ. До слова, Китай в резолюціях за формулюваннями України на Радбезі ООН не голосував проти як США, а утримався. Тому перемовини з незадоволеним зближенням США та росії Китаєм видаються як непоганий важіль та шлях до покращення нашої позиції в глобальних тектонічних зсувах. Цілком розділяю прагнення та ініціативу створити європейські збройні сили як доповнення чи альтернативу НАТО. Очевидно, що в цих процесах не варто залишатись в стороні, проте потрібно, як я писав вище, триматись своїх позицій. Це і є покращення BATNA, тобто робота над тим, щоб у нашої країни не було ситуації, коли не буде вибору. Це дозволяє більш впевнено заходити в перемовини, більш наполегливо відстоювати позицію та значно обмежено йти на компроміси.

У якості висновку напишу, що: ми все ще знаходимось в сильній позиції в світі з точки зору підтримки; хто б що не казав, США (читай, Трамп) не хочуть програвати протистояння з росією за прикладом Афганістану; наскільки відомо з відкритих джерел ми маємо близько 6 місяців з Європою на заміщення підтримки США; у нашого ворога мʼяко кажучи ситуація не краща, якщо не гірша.

Одразу зауважу, я тут сиджу, пишу свої домисли і не знаходжусь на фронті, тому ні в якому разі не бʼю себе в груди про війну до кордонів 91 року. Життя кожного захисника, кожної захисниці, кожного цивільного - найголовніші. Маєм бути тверезі в прагненнях та стійкі в діях.